Тихо, по-буденному спокійно,
Він повітря видихнув востаннє.
І затих. А дощ благоговійно
Шелестів мелодію прощання
За вікном шпитальної палати.
Так йому колись співала мати
Колискову пісню вечорами.
І краєчок неба кольорами
Чистими на заході світився.
Все своє життя туди дивився
Брат Степан і сльози набігали,
Коли радісно вуста співали
Про небесну дорогу країну.
Це ж вона йому гукнула: «Сину!
Вже пора! Закінчилися муки.»
Защеміло серце від розлуки
В кожного з великої родини.
Траурна, болюча пісня лине...
Але знаю ці жалобні звуки
Перейдуть у тріумфальні гами.
Наче бачу: змахує руками
Брат Степан у такт мелодій неба.
Регентом - тож , народитись треба!
Буде зустріч, я всім серцем вірю.
Ох, як ми обнімемося щиро
В Царстві Бога, де розлук немає.
Він вже вдома... Там на нас чекає.
01/22/08
Комментарий автора: Сьогодні відійшов у вічність наш родич, дуже хороша людина, один з перших регентів міста Нововолинська, Степан Демчук.
Прочитано 10342 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сон - Юлия Пескова Это стихотворение - это эпизод из моей жизни. И я хочу посоветовать и Вам: обратите внимание, Господь всегда рядом с нами! Даже когда нам кажется, что Он оставил нас, то это не так, Он просто допускает иногда в нашей жизни некоторые объстоятельства, которые мы должны пережить. А когда мы слабеем на столько, что уже не справляемся с этим объстоятельством, то Господь, протягивает к нам Свою милующую руку и помогает в трудностях.
